Основне місце в терапії патозооспермії займають гормональні препарати в якості самостійного або стимулюючого лікування після інших методів корекції (варикоцеле, інфекції геніталій).Розрізняють такі види гормонотерапії при чоловічому безплідді:

• Замісна терапія – введення гормонів здійснюється для заміщення їхнього ендогенного дефіциту і є одним з найуспішніших методів фармакотерапії. У андрологічній практиці прикладом замісної терапії служить лікування гіпогонадизму, ідіопатичної патозооспермії і сексуальних порушень, обумовлених гіпоандрогенією.

• Блокуюча (переважна) терапія – введення гормонів призводить до пригнічення функції відповідної залози. Так, призначення чоловікам великих доз тестостерону (500 мг/тиждень) протягом 3-4 місяців викликає гальмування вироблення гонадотропінів і пригнічення сперматогенезу до азооспермії. Після відміни препарату, на тлі збільшення продукції гормонів передньої долі гіпофіза, відбувається відновлення сперматогенезу з характеристиками його параметрів, що перевершують вихідний рівень до лікування. Даний метод в літературі відомий як ребаунд-ефект і називається антифертільним. На даний час метод широкого застосування не має.

• Стимулююча терапія – заснований на введенні невеликих фізіологічних доз гормонів, що позитивно впливають на обмінні, запальні, імунні та інші процеси в організмі, без виражених змін в системі гіпоталамус-гіпофіз-яєчка. До таких препаратів належать андриол і провирон. Їх застосовують у лікуванні ідіопатичної олігозооспермії.

Найчастіше застосовуються такі препарати: клостилбегіт (25-150 мг/добу), хумегон (75-150 МО), прегнил (1500-5000 МО), андриол (80-160 мг/добу). Курс лікування, як мінімум, відповідає тривалості сперматогенезу, складаючи 12-15 тижнів. Контроль за результатами лікування проводиться кожні 3 місяці. При позитивній динаміці лікування може тривати до 9 місяців. Поява в ході лікування небажаних симптомів або гінекомастії служить підставою для зниження дози препарату або його скасування.

Терапію олігозооспермії з концентрацією сперматозоїдів <5 млн/мл, астенозооспермії з кількістю рухливих сперматозоїдів <20%, тератозооспермії з кількістю нормальних форм <20%, некрозооспермії, слід визнати безперспективною.

При первинному (гіпергонадотропному) гіпогонадизмі лікування проводиться препаратами чоловічих статевих гормонів, здатних пригнічувати секрецію гонадотропних гормонів і відновлювати сперматогенну функцію. Таку дію мають 5% тестостерону пропіонат, тестенат (сустанон-250). При відсутності виражених змін в системі гіпофіз-яєчка призначаються препарати андриол, провирон, клостілбегід.

Лікування вторинного (гіпогонадотропного) гипогонадизма полягає в застосуванні гонадотропіну. При дефіциті ЛГ призначається хоріогоніческій гонадотропін і його аналоги (прегнил, профазі). При дефіциті ФСГ застосовується сироватковий гонадотропін або препарати хумегон, пергонал. У лікуванні можливо поєднання сироваткового і хоріогонічного гонадотропіну. При недостатності резервної функції клітин Лейдіга ефективність терапії підвищується за рахунок комбінації сироваткового гонадотропіну з препаратами тестостерону (андриол).